СПЕЦИФІКА ЛОГОПЕДИЧНОЇ РОБОТИ В ІНКЛЮЗИВНО-РЕСУРСНОМУ ЦЕНТРІ
Опубліковано 04.07.2020
Основна категорія вихованців, що відвідують заняття логопеда в ІРЦ, діти із загальним недорозвитком мовлення. Зустрічаються діти, які зовсім не говорять, є діти з порушенням звуковимови, лексико-граматичного складу мовлення, з дисграфією та дислексією.
Логопедична робота будується залежно від рівня мовленнєвого розвитку дитини та включає такі завдання:
-
Розвиток розуміння мовлення.
-
Формування елементарної фрази на базі збагачення словникового запасу, практичного засвоєння простих граматичних категорій.
-
Опанування правильною звуковимовою, розвиток фонематичного слуху, формування ритміко-складової структури слова, артикуляційних навичок.
-
Розвиток зв’язного мовлення.
-
Опанування елементів грамоти.
Логопедична робота в ІРЦ має свої особливості:
1. Постійний пошук індивідуальних підходів до дитини. У роботі неможливо орієнтуватися на «середню» дитину. Кожний вихованець у повному розумінні особливий — має свій тип сприйняття, уваги, пам’яті, характер і темперамент. Це унеможливлює роботу за стандартною методикою: кожна дитина вимагає окремого підходу.
2. Логопедичні заняття мають комбінований та ігровий характер. Заняття містять роботу над рухливістю артикуляційного апарату, звуками мовлення, розвитком фонематичного слуху, лексико-граматичного складу мови, зв’язним мовленням і над розвитком психічних процесів. Усі заняття проходять в ігровій формі, на них використовують мовленнєві ігри та вправи, яскраві й цікаві іграшки, предметні та сюжетні малюнки. Комбіноване заняття, проведене в ігровій формі, дає змогу гнучко перемикати увагу дитини з одного виду діяльності на інший, не допускаючи втрати уваги та розумового перевантаження.
3. Формування наслідувальної діяльності. Перший крок корекційної роботи – розвиток довільної уваги. Важливо, щоб дитина «побачила», «почула», звикла вслухатися в мовлення оточуючих. Тому логопед починає роботу з наслідувальної здатності дитини, учить її наслідувати дії з предметами, рухів рук, ніг, голови. Це основа для переходу до наслідування артикуляційних рухів, звуків, слів.
4. Організація занять. Щобутримувати довільну увагу в дітей надзвичайно важлива кожна деталь заняття. Розташування обладнання, відсутність зайвих предметів у полі зору дитини, використання матеріалів, до яких у дитини є особливе ставлення та специфічний інтерес, місце розташування логопеда тощо. Важливо відзначити, що те, до чого звикають діти, впливає на успішність, тому важливо знати їхні звички й використовувати це під час організації занять.
5. Спостереження за внутрішнім станом дитини. На заняттях важлива динаміка уваги дітей, тому не можна доводити увагу до виснаження. Важливо вчасно помітити, коли та як перемикати увагу дитини. Це необхідно для збереження атмосфери заняття та емоційного зв’язку між дитиною і логопедом.
6. Повільний темп формування нових навичок. Від дітей із тяжкими порушеннями мовлення не слід очікувати швидкого результату. Іноді результат роботи можна побачити через 2–3 роки. В першу чергу, ця особливість сприйняття дітей не повинна лякати батьків.
7. Постійне закріплення набутих навичок. Уся логопедична робота була б безрезультатною за відсутності тісного контакту з батьками. Саме вони забезпечують закріплення набутих навичок, над якими працює логопед в ІРЦ. Якщо, наприклад, поставлений звук не закріплювати щодня, не стежити постійно за правильністю його вимови під час різних видів діяльності дитини в центрі й удома, результат логопедичної роботи знеціниться. Те, чого не може відстежити логопед, можуть контролювати батьки, у цьому полягає їхня величезна допомога.
Які завдання вчителя-логопеда інклюзивно-ресурсного центру?
1. Проводить комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини з метою визначення її особливих освітніх потреб за участі батьків або законних представників дитини.
2. Готує висновок про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини із зазначенням відповідних рекомендацій.
3. Ознайомлює батьків або законних представників дитини з особливими освітніми потребами з висновком про комплексну оцінку, умовами навчання та надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг у закладах освіти (у разі здобуття дитиною дошкільної чи загальної середньої освіти).
4. Забезпечує педагогічний супровід та надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг дітям з особливими освітніми потребами, які перебувають на обліку в ІРЦ, шляхом проведення індивідуальних та групових занять.
5. Бере участь в командах психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами у закладах загальної середньої та дошкільної освіти, а також психолого-педагогічних комісіях спеціальних закладів загальної середньої освіти з метою моніторингу динаміки розвитку дитини не рідше, ніж двічі на рік.
6. Надає рекомендації щодо складання, виконання, коригування індивідуальних програм розвитку дітей з особливими освітніми потребами.
7. Надає консультативну та методичну допомогу педагогічним працівникам закладам загальноосвітної середньої та дошкільної освіти, батькам або законним представникам дітей з особливими освітніми потребами, що не відвідують заклади освіти, а також надає інформацію стосовно мережі закладів освіти, де надають допомогу таким дітям.
8. Надає консультативно-психологічну допомогу батькам або законним представникам дітей з особливими освітніми потребами у формуванні позитивної мотивації щодо розвитку дітей з особливими освітніми потребами.
9. Бере участь та організовує інформаційно-просвітницьку діяльність шляхом проведення конференцій, семінарів, засідань за круглим столом, тренінгів, майстер-класів з питань організації надання психолого-педагогічної допомоги дітям з особливими освітніми потребамию
Коли звернутись за допомогою до логопеда?
-
Чим раніше дитина буде оглянута спеціалістом-логопедом, тим більша вірогідність виправлення мовлення. Більшість порушеннь мовлення мають органічну основу, тобто пов’язані з недорозвитком або особливостями будови артикуляційного апарату чи кори головного мозку.
-
Мовлення в дитячому віці дуже швидко розвивається та видозмінюється і на кожен віковий період існують певні мовні норми.
-
Наскільки правильно і добре буде розвиватися мовлення в дитини, багато в чому залежить від батьків. В жодному разі не слід перекручувати слова в спілкуванні з малюком і «сюсюкати». Спілкуватися з дитиною слід нормальною, правильною, але простою мовою. Адже діти дуже швидко починають копіювати батьків, і зовсім скоро мовлення дитини буде наповниться тими словами і зворотами, які мама й тато використовують у повсякденному спілкуванні.
-
На мовленневий розвиток дитини великий вплив також має психологічна обстановка у родині: сприятливо позначається спокійне, доброзичливе спілкування, відсутність криків та скандалів, дотримання режиму дня. Ці умови створюють атмосферу, в якій не виникає ризик розвитку заїкання та неврозів.
-
Цілком нормально, коли дитина у віці 2–5 років продовжує неправильно вимовляти певні звуки. Проте при цьому дуже важливо вчасно зрозуміти, чи недоліки дитячої мови є природним етапом розвитку, чи проявом проблем, що вимагають втручання логопеда.
До логопеда потрібно звернутись, якщо:
-
у 7–8 місяців малюк не розуміє звернену до нього мову: не реагує на своє ім’я, не повертає голову у відповідь на запитання: «Де мама?», «Де тато?».
-
В рік дитина не вимовляє 8–10 слів типу «киць-киць», «ам», «бах».
-
Хірург порадив підрізати укорочену під’язикову вуздечку – при відкритому роті кінчик язика не дотягує до піднебіння. Є розщелина піднебіння чи губи («заяча губа», вовча паща»). Стоматолог виявив аномалії зубощелепної системи; верхня або нижня щелепа надмірно висунута вперед або западає, неправильний ріст зубів.
-
У 2 роки дитина не розмовляє окремими словами.
-
У 2,5 років немає елементарного фразового мовлення – у спілкуванні з дорослими малюк не об’єднує 2–3 слова. Хоча б «дай пі» (дай пити) чи «тато бі» (тато поїхав).
-
До 3 років неправильно відтворює прості ритми типу «тук-тук-тук».
-
У 3 роки у дитини зберігається підвищене слиновиділення – під час мовлення тече слина, а малюк її не ковтає.
-
До 3 років не може виконати прості рухи органами артикуляції. Наприклад, висунути язик або утримати губи в усмішці до 5 секунд.
-
Після 3 років продовжує спрощувати більшість слів. Наприклад, замість слова «телефон» говорить «тефон».
-
Після 3 років малюк не вживає найпростіші граматичні конструкції (число, рід, відмінок).
-
До 3,5 років не розрізняє на слух схожі за звучанням звуки, склади, слова. Наприклад, мишка-миска, гілка-білка. Розмовляючи, мимовільно просовує язик між зубами.
-
Не цікавиться навколишнім світом, не ставить запитання.
-
Дитина говорить «в ніс», гугнявить. Розмовляє неемоційно, монотонно, невиразно.
-
Якщо в 4 роки у дитини дуже бідний словниковий запас (в нормі близько 2000 слів), вона не може запам’ятати віршик, а також зовсім не розповідає власних історій (при цьому помилки в реченнях, проблеми зі складними звуками – ще норма).
-
У 4 з половиною роки не сформована звукова сторона мовлення – не вимовляє звуки або вимовляє їх неправильно. Малюк «захлинається» мовленням, поспішає висловити свої думки. Видиху не вистачає на фразу, добирає повітря посеред слова.
-
Якщо в 5–6 років все ще є проблеми із вимовою звуків, в тому числі з сонорними приголосними (звуками «р» і «л»), дитина не здатна описати своїми слова сюжет, зображений на малюнку, або припускається грубих помилок в побудові речення (однак нормальними вважають помилки в складних реченнях, невелика непослідовність в розповіді).
-
Якщо з’явилися труднощі з початком шкільного навчання (читання, письмо).