top of page

Уся діяльність практичного психолога ІРЦ спрямована на розвиток дитини з особливими потребами, організацію комфортного середовища для неї та базується на основі Конституції України, Конвенції ООН “Про права дитини”, Конвенції “Про права осіб з інвалідністю”, Загальної декларації прав людини, Етичного кодексу психолога, законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про дошкільну освіту”, “Про охорону дитинства”, а також відповідно до “Положення про інклюзивно-ресурсний центр” від 12 липня 2018 №545, “Положення про психологічну службу системи освітян України” від 31 липня 2018 року за №885/32337 та наказу МОН України від 08.08.2017 №1127 “Про затвердження плану заходів Міністерства освіти і науки України щодо розвитку психологічної служби системи освітян України на період до 2020 року” та з урахуванням таких принципів роботи ІРЦ, як:

• повага та сприйняття індивідуальних особливостей дітей;

• недопущення дискримінації та порушення прав дитини;

• конфіденційність;

• доступність освітніх послуг з раннього віку;

• міжвідомча співпраця.

Основними напрямами роботи є:

1. Здійснення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини (когнітивної та емоційно-вольової сфери) з метою визначення рівня сформованості таких пізнавальних процесів, як сприйняття, пам’ять, мислення, уява, увага, виявлення здатності до вольового зусилля, схильностей до девіантної поведінки та встановлення наявності у дитини особливих освітніх потреб.

2. Психологічний супровід та надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг дітям з особливими освітніми потребами.

3. Участь в командах психолого-педагогічного супроводу дитини з ООП у закладах загальної середньої та дошкільної освіти, а також психолого-педагогічних комісіях спеціальних закладів загальної середньої освіти з метою моніторингу динаміки розвитку дитини.

4. Методологічна та консультативна допомога батькам/законним представникам.

5. Консультування педпрацівників з питань організації інклюзивного навчання, роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.

6. Просвітницька діяльність та міжвідомча співпраця.

Одним із головних напрямів діяльності є надання корекційно-розвиткових послуг та психолого-педагогічний супровід, що здійснюються з метою відновлення цілісності особистості, балансу психодинамічних сил, гармонізації внутрішнього світу та модифікації поведінки. Дитина обов'язково має отримувати задоволення від корекційних занять, що забезпечується завдяки використанню у роботі психолога інтерактиву та сучасних технологій, створення ситуацій досягнення успіху, застосування емпатії, «активного слухання», а також безоціночного ставлення та безумовної поваги і любові до світу дитини. Для кожної дитини, що отримує корекційно-розвиткові послуги в ІРЦ складаються спеціальні програми на основі розробок МОН та з урахуванням індивідуальних особливостей. Наприклад, якщо недостатня сформованість окремої психічної функції зумовлена локальним пошкодженням кори головного мозку, то для відновлення цієї функції необхідно "обійти ушкоджену ділянку", сформувати необхідні операції іншим шляхом, з опорою на збережені психічні процеси.

Основна форма проведення занять – індивідуальна.

Практичний психолог інклюзивно-ресурсного центру здійснює корекційно-розвиткову роботу за наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів, формує та  розвиває у дитини вищі психічні процеси (пам’ять, мислення, увагу, уяву, сприймання, а також  різні необхідні комунікативні, соціальні навички і якості для кращої соціалізації та адаптації дитини.)

 Корекція  тривожності, зниженої самооцінки, страхів, зняття агресивних проявів поведінки. Дитина потребує психологічної допомоги, якщо потрапила у складні життєві обставини, пережила втрату близьких, переживала насильство.

Психолог у своїй роботі використовує різноманітні методи корекції: терапевтичну бесіду, арт-терапію, малювання піском, казкотерапію та ін. Проводить корекційно-розвивальні заняття з розвитку пізнавальної та емоційно-вольової сфери дітей. Сприяє повноцінному особистісному та інтелектуальному розвитку дитини на кожному віковому етапі.

Заняття можуть бути індивідуальними та груповими.

Завдання практичного психолога інклюзивно-ресурсного центру:

1.Здійснює первинний прийом батьків або законних представників дитини.

 2. Проводить діагностичну оцінку когнітивної  сфери дитини з метою визначення рівня сформованості таких пізнавальних процесів, як сприйняття, пам’ять, мислення, уява, увага.

3. Проводить діагностичну оцінку емоційно-вольової сфери дитини, з метою виявлення її здатності до вольового зусилля, схильностей до проявів девіантної поведінки та її причин.

 4. Робить висновок на основі даних діагностичної оцінки (щодо форм організації корекційного навчання, виховання з урахуванням психофізичних можливостей та індивідуальних особливостей дитини).

5. Бере участь у засіданнях фахівців центру та узагальненнях результатів комплексної оцінки (приймається колегіальне рішення про напрями, обсяг психолого-педагогічної допомоги дітям з особливими освітніми потребами/для дитини з інвалідністю — з урахуванням індивідуальної програми реабілітації).

6. Надає рекомендації щодо складання, виконання, коригування індивідуальних програм розвитку дітей з особливими освітніми потребами.

7.Надає консультативну та методичну допомогу педагогічним працівникам дошкільних, загальноосвітніх закладів та батькам або законним представникам дітей з особливими освітніми потребами, які не відвідують навчальні заклади, а  також надає  інформацію  стосовно мережі  закладів  освіти, де  надають  допомогу таким  дітям.

8. Надає консультативно-психологічну допомогу батькам або законним представникам дітей з особливими освітніми потребами у формуванні позитивної мотивації щодо розвитку таких дітей.

 9. Бере участь та організовує інформаційно-просвітницьку діяльність шляхом проведення конференцій, семінарів, засідань за круглим столом, тренінгів, майстер-класів з питань організації надання психолого-педагогічної допомоги дітям з особливими освітніми потребами.

 

 У чому ж полягає робота практичного психолога в інклюзивно-ресурсному  центрі?

 Психодіагностика

Практичний психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик. Їх мета – визначити об'єктивний стан розвитку дитини, а також оцінити рівень сформованості тих чи інших психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення і т.д.).

 

Практичний психолог інклюзивно-ресурсного центру в своїй роботі використовує різнопланові стандартизовані методики:

  • WISC-IV (застосовується для оцінки здібностей та потенціалу дитини (наявний інтелект), а також набутих знань і навичок);

  • LEITER-3 (застосовується для оцінки невербального інтелекту);

  • CASD (застосовується для швидкої діагностики без урахування вікової категорії, рівня розумового розвитку або ступенів розладу аутистичного спектру);

  • PEP-3 (оцінює поведінкові прояви та здібності дітей);

  • CONNERS-3 (застосовується для оцінки синдрому дефіциту уваги і гіперактивності та найбільш поширених супутніх проблем і розладів у дітей та підлітків та ін.).

 А  також проективні та малюнкові тести, сюжетно-рольові  ігри та моделювання ситуацій комунікації.

Консультування батьків та сімейне консультування

Батьки отримують консультативно-психологічну допомогу у формуванні позитивної мотивації  розвитку, щоб  краще розуміти особистісні та освітні потреби своїх дітей.

Фахівець допоможе зрозуміти причини наявних  труднощів  та зорієнтуватися у методах корекційної допомоги дитині.

Надасть методичну допомогу щодо організації додаткової  роботи з дитиною вдома: визначить окремі  психолого-педагогічні рекомендації для проведення занять, корекції поведінки.

 

Просвітництво

Інформує батьків та педагогічних працівників,  громадськість про роботу інклюзивно-ресурсного центру, впровадження та переваги інклюзивної освіти.  Надає інформацію батькам про особливості психофізичного та вікового розвитку дитини.

Сприяє психолого-педагогічній компетенції батьків та педагогів щодо вікового та  психологічного розвитку дитини.

Як будувати  свою поведінку з дітьми? 

З конфліктною дитиною:

  • Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба тактовно коригувати недружні погляди одне на одного або бурмотіння чого-небудь з образою собі під ніс;

  • Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні й захищаючи свою. Прагніть об'єктивно розібратися в причинах;

  • Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії своєї дитини, які призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації;

  • Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може укріпитися в думці, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх;

  • Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно дати їм можливість самим порозумітися й навчитися спілкуватися одне з одним. Проте якщо під час сварки один із них завжди перемагає, а інший виступає «жертвою», слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.

З неспокійною дитиною:

  • Уникайте крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти; чітко вирішіть для себе, що можна і що не можна, і погоджуйте це зі всіма членами сім'ї;

  • Своєю поведінкою показуйте дитині приклад: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вас у своїй поведінці;

  • Приділіть дитині достатньо уваги, хай вона ніколи не відчуває себе забутою, але водночас поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, слід це розуміти та прийняти;

  • Пам'ятайте, що істеричні приступи найчастіше пов'язані з прагненням привернути на себе увагу або викликати жалість і співчуття. Не треба потурати дитині й змінювати свої вимоги. Коли дитина заспокоїться, поясніть їй, чому ви вчинили так, а не інакше.

З агресивною дитиною:

  • Пам'ятайте, що заборона і підвищення голосу - неефективні способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, ви можете сподіватися, що агресивність вашої дитини буде знята;

  • Дайте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній спалахів гніву або негативних висловів про своїх друзів чи колег, будуючи плани «помсти»;

  • Нехай ваша дитина кожної миті відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтесь зайвий раз її приголубити або пожаліти. Хай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Із сором'язливою дитиною:

  • Розширити коло знайомств своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть малюка в гості до знайомих людей, запрошуйте дітей у гості, розширяйте маршрути прогулянок і екскурсій, вчіть дитину спокійно ставитися до нових місць і людей;

  • Не варто постійно тривожитися за дитину, прагнути повністю оберігати її від будь-яких небезпек, в основному придуманих вами, не старайтесь самі все зробити за дитину, попередити будь-які утруднення, давайте їй певну міру свободи і відкритих дій;


  • Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах;

  • Залучайте дитину до виконання різних доручень, пов'язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, у яких сором'язливій дитині довелося б вступати в розмову з «чужою» дорослою людиною (у магазині, на зупинці, у дитячому парку і т. д.).

Із замкнутою дитиною:

  • Розширюйте коло спілкування вашої дитини, приводьте у нові місця і знайомте з новими людьми;

  • Підкреслюйте переваги та користь спілкування, розповідайте дитині, про що нове та цікаве ви дізнались, яке задоволення отримали, спілкуючись із тією або іншою людиною;

  • Намагайтесь самі стати для дитини прикладом людини, яка ефективно спілкується;

  • Якщо ви помітили, що попри всі зусилля, дитина стає все більш замкнутою та відчуженою, зверніться за консультацією до психолога, який професійно допоможе вам розв'язувати цю проблему.

Поради для батьків:

 

 

 

  • Любіть свою дитину не за те, що вона розумна чи красива, а за те, що вона ваша рідна.

  • Приймайте свою дитину такою, яка вона є.

  • Ніколи не порівнюйте свою дитину з сусідською, з її друзями, однокласниками.

  • Вірте і довіряйте своїй дитині.

  • Постійно вивчайте особистість дитини, не думайте, що ви вже все про неї знаєте.

  • Показуйте дитині, що вона і її справи є важливими для вас.

  • Щира похвала і заохочення - найкращі виховні засоби (не плутати з матеріальною компенсацію).

  • Допомагайте дитині виконати те, чого вона ще не вміє.

  • Не робіть для дитини та замість дитини те, що вона може зробити сама.

  • Дозволяйте дитині робити свій вибір, приймати власне рішення.

  • Залиште за дитиною право на помилки, це допоможе їй здобути власний досвід.

  • У разі конфліктів, засуджуйте не саму дитину. А її вчинок.

  • Будьте дуже обережні з покараннями. Вони не мають шкодити здоров'ю - ані фізичному, ані психічному.

  • Прислухайтесь до думки дитини, давайте їй можливість брати участь у прийнятті рішень будьте ввічливими з дитиною.проводьте з дитиною вільний час.

  • Будьте готові до відвертих запитань. Якщо не будете давати на них відповіді, дитина буде шукати їх на стороні. Піклуйтеся про забезпечення безпеки й основних життєвих потреб дитини. 

google-site-verification: googlef0a08724ac3d751e.html

Контактний номер:

+380679102155

Наша адреса:

60200, м. Сокиряни, вул. Стуса 2

bottom of page