
Уся діяльність практичного психолога ІРЦ спрямована на розвиток дитини з особливими потребами, організацію комфортного середовища для неї та базується на основі Конституції України, Конвенції ООН “Про права дитини”, Конвенції “Про права осіб з інвалідністю”, Загальної декларації прав людини, Етичного кодексу психолога, законів України “Про освіту”, “Про загальну середню освіту”, “Про дошкільну освіту”, “Про охорону дитинства”, а також відповідно до “Положення про інклюзивно-ресурсний центр” від 12 липня 2018 №545, “Положення про психологічну службу системи освітян України” від 31 липня 2018 року за №885/32337 та наказу МОН України від 08.08.2017 №1127 “Про затвердження плану заходів Міністерства освіти і науки України щодо розвитку психологічної служби системи освітян України на період до 2020 року” та з урахуванням таких принципів роботи ІРЦ, як:
• повага та сприйняття індивідуальних особливостей дітей;
• недопущення дискримінації та порушення прав дитини;
• конфіденційність;
• доступність освітніх послуг з раннього віку;
• міжвідомча співпраця.
Основними напрямами роботи є:
1. Здійснення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини (когнітивної та емоційно-вольової сфери) з метою визначення рівня сформованості таких пізнавальних процесів, як сприйняття, пам’ять, мислення, уява, увага, виявлення здатності до вольового зусилля, схильностей до девіантної поведінки та встановлення наявності у дитини особливих освітніх потреб.
2. Психологічний супровід та надання психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг дітям з особливими освітніми потребами.
3. Участь в командах психолого-педагогічного супроводу дитини з ООП у закладах загальної середньої та дошкільної освіти, а також психолого-педагогічних комісіях спеціальних закладів загальної середньої освіти з метою моніторингу динаміки розвитку дитини.
4. Методологічна та консультативна допомога батькам/законним представникам.
5. Консультування педпрацівників з питань організації інклюзивного навчання, роботи з дітьми з особливими освітніми потребами.
6. Просвітницька діяльність та міжвідомча співпраця.
Одним із головних напрямів діяльності є надання корекційно-розвиткових послуг та психолого-педагогічний супровід, що здійснюються з метою відновлення цілісності особистості, балансу психодинамічних сил, гармонізації внутрішнього світу та модифікації поведінки. Дитина обов'язково має отримувати задоволення від корекційних занять, що забезпечується завдяки використанню у роботі психолога інтерактиву та сучасних технологій, створення ситуацій досягнення успіху, застосування емпатії, «активного слухання», а також безоціночного ставлення та безумовної поваги і любові до світу дитини. Для кожної дитини, що отримує корекційно-розвиткові послуги в ІРЦ складаються спеціальні програми на основі розробок МОН та з урахуванням індивідуальних особливостей. Наприклад, якщо недостатня сформованість окремої психічної функції зумовлена локальним пошкодженням кори головного мозку, то для відновлення цієї функції необхідно "обійти ушкоджену ділянку", сформувати необхідні операції іншим шляхом, з опорою на збережені психічні процеси.
Основна форма проведення занять – індивідуальна.
Практичний психолог інклюзивно-ресурсного центру здійснює корекційно-розвиткову роботу за наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів, формує та розвиває у дитини вищі психічні процеси (пам’ять, мислення, увагу, уяву, сприймання, а також різні необхідні комунікативні, соціальні навички і якості для кращої соціалізації та адаптації дитини.)
Корекція тривожності, зниженої самооцінки, страхів, зняття агресивних проявів поведінки. Дитина потребує психологічної допомоги, якщо потрапила у складні життєві обставини, пережила втрату близьких, переживала насильство.
Психолог у своїй роботі використовує різноманітні методи корекції: терапевтичну бесіду, арт-терапію, малювання піском, казкотерапію та ін. Проводить корекційно-розвивальні заняття з розвитку пізнавальної та емоційно-вольової сфери дітей. Сприяє повноцінному особистісному та інтелектуальному розвитку дитини на кожному віковому етапі.
Заняття можуть бути індивідуальними та груповими.
Завдання практичного психолога інклюзивно-ресурсного центру:
1.Здійснює первинний прийом батьків або законних представників дитини.
2. Проводить діагностичну оцінку когнітивної сфери дитини з метою визначення рівня сформованості таких пізнавальних процесів, як сприйняття, пам’ять, мислення, уява, увага.
3. Проводить діагностичну оцінку емоційно-вольової сфери дитини, з метою виявлення її здатності до вольового зусилля, схильностей до проявів девіантної поведінки та її причин.
4. Робить висновок на основі даних діагностичної оцінки (щодо форм організації корекційного навчання, виховання з урахуванням психофізичних можливостей та індивідуальних особливостей дитини).
5. Бере участь у засіданнях фахівців центру та узагальненнях результатів комплексної оцінки (приймається колегіальне рішення про напрями, обсяг психолого-педагогічної допомоги дітям з особливими освітніми потребами/для дитини з інвалідністю — з урахуванням індивідуальної програми реабілітації).
6. Надає рекомендації щодо складання, виконання, коригування індивідуальних програм розвитку дітей з особливими освітніми потребами.
7.Надає консультативну та методичну допомогу педагогічним працівникам дошкільних, загальноосвітніх закладів та батькам або законним представникам дітей з особливими освітніми потребами, які не відвідують навчальні заклади, а також надає інформацію стосовно мережі закладів освіти, де надають допомогу таким дітям.
8. Надає консультативно-психологічну допомогу батькам або законним представникам дітей з особливими освітніми потребами у формуванні позитивної мотивації щодо розвитку таких дітей.
9. Бере участь та організовує інформаційно-просвітницьку діяльність шляхом проведення конференцій, семінарів, засідань за круглим столом, тренінгів, майстер-класів з питань організації надання психолого-педагогічної допомоги дітям з особливими освітніми потребами.
У чому ж полягає робота практичного психолога в інклюзивно-ресурсному центрі?
Психодіагностика
Практичний психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик. Їх мета – визначити об'єктивний стан розвитку дитини, а також оцінити рівень сформованості тих чи інших психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення і т.д.).
Практичний психолог інклюзивно-ресурсного центру в своїй роботі використовує різнопланові стандартизовані методики:
-
WISC-IV (застосовується для оцінки здібностей та потенціалу дитини (наявний інтелект), а також набутих знань і навичок);
-
LEITER-3 (застосовується для оцінки невербального інтелекту);
-
CASD (застосовується для швидкої діагностики без урахування вікової категорії, рівня розумового розвитку або ступенів розладу аутистичного спектру);
-
PEP-3 (оцінює поведінкові прояви та здібності дітей);
-
CONNERS-3 (застосовується для оцінки синдрому дефіциту уваги і гіперактивності та найбільш поширених супутніх проблем і розладів у дітей та підлітків та ін.).
А також проективні та малюнкові тести, сюжетно-рольові ігри та моделювання ситуацій комунікації.
Консультування батьків та сімейне консультування
Батьки отримують консультативно-психологічну допомогу у формуванні позитивної мотивації розвитку, щоб краще розуміти особистісні та освітні потреби своїх дітей.
Фахівець допоможе зрозуміти причини наявних труднощів та зорієнтуватися у методах корекційної допомоги дитині.
Надасть методичну допомогу щодо організації додаткової роботи з дитиною вдома: визначить окремі психолого-педагогічні рекомендації для проведення занять, корекції поведінки.
Просвітництво
Інформує батьків та педагогічних працівників, громадськість про роботу інклюзивно-ресурсного центру, впровадження та переваги інклюзивної освіти. Надає інформацію батькам про особливості психофізичного та вікового розвитку дитини.
Сприяє психолого-педагогічній компетенції батьків та педагогів щодо вікового та психологічного розвитку дитини.
Як будувати свою поведінку з дітьми?
З конфліктною дитиною:
-
Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба тактовно коригувати недружні погляди одне на одного або бурмотіння чого-небудь з образою собі під ніс;
-
Не прагніть припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні й захищаючи свою. Прагніть об'єктивно розібратися в причинах;
-
Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії своєї дитини, які призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації;
-
Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може укріпитися в думці, що конфлікти неминучі, і продовжуватиме провокувати їх;
-
Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно дати їм можливість самим порозумітися й навчитися спілкуватися одне з одним. Проте якщо під час сварки один із них завжди перемагає, а інший виступає «жертвою», слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.
З неспокійною дитиною:
-
Уникайте крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти; чітко вирішіть для себе, що можна і що не можна, і погоджуйте це зі всіма членами сім'ї;
-
Своєю поведінкою показуйте дитині приклад: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вас у своїй поведінці;
-
Приділіть дитині достатньо уваги, хай вона ніколи не відчуває себе забутою, але водночас поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, слід це розуміти та прийняти;
-
Пам'ятайте, що істеричні приступи найчастіше пов'язані з прагненням привернути на себе увагу або викликати жалість і співчуття. Не треба потурати дитині й змінювати свої вимоги. Коли дитина заспокоїться, поясніть їй, чому ви вчинили так, а не інакше.
З агресивною дитиною:
-
Пам'ятайте, що заборона і підвищення голосу - неефективні способи подолання агресивності. Лише зрозумівши причини агресивної поведінки, ви можете сподіватися, що агресивність вашої дитини буде знята;
-
Дайте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній спалахів гніву або негативних висловів про своїх друзів чи колег, будуючи плани «помсти»;
-
Нехай ваша дитина кожної миті відчуває, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтесь зайвий раз її приголубити або пожаліти. Хай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.
Із сором'язливою дитиною:
-
Розширити коло знайомств своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть малюка в гості до знайомих людей, запрошуйте дітей у гості, розширяйте маршрути прогулянок і екскурсій, вчіть дитину спокійно ставитися до нових місць і людей;
-
Не варто постійно тривожитися за дитину, прагнути повністю оберігати її від будь-яких небезпек, в основному придуманих вами, не старайтесь самі все зробити за дитину, попередити будь-які утруднення, давайте їй певну міру свободи і відкритих дій;
-
Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах; -
Залучайте дитину до виконання різних доручень, пов'язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, у яких сором'язливій дитині довелося б вступати в розмову з «чужою» дорослою людиною (у магазині, на зупинці, у дитячому парку і т. д.).
Із замкнутою дитиною:
-
Розширюйте коло спілкування вашої дитини, приводьте у нові місця і знайомте з новими людьми;
-
Підкреслюйте переваги та користь спілкування, розповідайте дитині, про що нове та цікаве ви дізнались, яке задоволення отримали, спілкуючись із тією або іншою людиною;
-
Намагайтесь самі стати для дитини прикладом людини, яка ефективно спілкується;
-
Якщо ви помітили, що попри всі зусилля, дитина стає все більш замкнутою та відчуженою, зверніться за консультацією до психолога, який професійно допоможе вам розв'язувати цю проблему.
Поради для батьків:
-
Любіть свою дитину не за те, що вона розумна чи красива, а за те, що вона ваша рідна.
-
Приймайте свою дитину такою, яка вона є.
-
Ніколи не порівнюйте свою дитину з сусідською, з її друзями, однокласниками.
-
Вірте і довіряйте своїй дитині.
-
Постійно вивчайте особистість дитини, не думайте, що ви вже все про неї знаєте.
-
Показуйте дитині, що вона і її справи є важливими для вас.
-
Щира похвала і заохочення - найкращі виховні засоби (не плутати з матеріальною компенсацію).
-
Допомагайте дитині виконати те, чого вона ще не вміє.
-
Не робіть для дитини та замість дитини те, що вона може зробити сама.
-
Дозволяйте дитині робити свій вибір, приймати власне рішення.
-
Залиште за дитиною право на помилки, це допоможе їй здобути власний досвід.
-
У разі конфліктів, засуджуйте не саму дитину. А її вчинок.
-
Будьте дуже обережні з покараннями. Вони не мають шкодити здоров'ю - ані фізичному, ані психічному.
-
Прислухайтесь до думки дитини, давайте їй можливість брати участь у прийнятті рішень будьте ввічливими з дитиною.проводьте з дитиною вільний час.
-
Будьте готові до відвертих запитань. Якщо не будете давати на них відповіді, дитина буде шукати їх на стороні. Піклуйтеся про забезпечення безпеки й основних життєвих потреб дитини.